Kloster Wendhusen

Монастир Вендхузен, який знаходиться в історичному центрі міста Тале в Саксонії-Ангальт, досі вважається найстарішим збереженим монастирем у землі і є зупинкою на Романському шляху в горах Гарц. Деякі частини будівлі, яка сьогодні характеризується насамперед вражаючою західною вежею, все ще датуються періодом Каролінгів. Протягом століть монастир не тільки пережив безліч змін, повалень і навіть пограбувань, але й був згодом навіть перетворений на лицарський маєток. Для людей, які цікавляться історією Гарцу, монастир Вендхузен є обов'язковим для відвідування.

Від заснування до важливого монастиря в горах Гарц

Заснування монастиря у 825 році Гізелою, дочкою графа Гессі, свідчить про те, що коріння монастиря сягає часів Карла Великого. Адже саме він надав Гессі графський титул над регіоном Істфалія після його підкорення. Натхнення та підтримку Гессі отримував від імперського абатства Герфорд, яке на той час вже було однією з найважливіших установ такого роду на імперській території.

Завдяки впливу вищої знаті, яка завжди була тісно пов'язана з абатством, монастир швидко набув значущості і в наступні роки був причетний, серед іншого, до заснування імперського абатства Кведлінбург. В цілому, однак, Вендгузен зберіг свою незалежність і почав будувати колегіальну церкву та поступово розширювати територію. Житлова вежа, яка і сьогодні характеризує образ місця, також свідчить про стійкість у часом важкі часи, починаючи з 12 століття. Вже у 1180 році монастир вперше був пограбований і спустошений під час конфліктів між Фрідріхом Барбароссою та Генріхом Левом. Однак після цього він був дуже швидко відбудований.

Кінець селянських воєн і перетворення на лицарський маєток

З початку 13 століття значення монастиря занепало, хоча він все ще залишався одним з найважливіших жіночих монастирів у регіоні. Що саме відбувалося протягом наступних 350 років, вже не відомо. Однак достеменно відомо, що монастир остаточно став жертвою Селянської війни 1525 року, як і багато інших монастирів. Під час повстань монастир був розграбований, а потім підпалений і вже ніколи не зміг відновитися. У наступні роки значна частина території занепала, а руїни іноді використовувалися як джерело будівельних матеріалів.

Наступні роки були позначені частими змінами власників. Після секуляризації монастиря під час Реформації у 1540 році землі спочатку перейшли до родин фон Веддельсдорфів та фон Ватцдорфів, а потім опинилися у володінні Лоренца Штойбе. Поруч з колишнім монастирем тепер розбудовувався маєток, сім'ї власників якого протягом століть неодноразово зазнавали фінансових труднощів. Так на початку 19 століття вся власність нарешті перейшла у володіння родини фон дем Буше-Штрайтхорст, яка утримувала її до експропріації у 1945 році.

Монастирська територія та садиба в наш час

До сьогодні залишки монастиря та сусідньої садиби є одними з найкрасивіших і найцікавіших пам'яток регіону. Розкопки за останні 30 років виявили різні залишки колишнього монастиря, такі як фундаментні стіни колишнього колегіального костелу, які були розібрані протягом століть - серед іншого, для будівництва садиби. Сьогодні на території розміщена постійна виставка в дусі "живої історії". Відвідувачі можуть не тільки отримати уявлення про те, як жили черниці в ті часи, а й оглянути вражаючу житлову вежу, яка досі збереглася як частина західного крила. Плавний перехід до садиби також дозволяє безпосередньо зазирнути в пізнішу частину історії місцевості.